Чи забезпечує школа належну підготовку до ЗНО?

Починаючи з 2007 року ключем до вищої освіти в Україні є складання абітурієнтами зовнішнього незалежного оцінювання. Це – найбільш оптимальний спосіб перевірки знань, отриманих у школі, адже оцінки майже не свідчать про рівень підготовки учнів. Однак, упродовж останніх років абітурієнти все частіше скаржаться на надмірну складність завдань ЗНО. Мовляв, школа не в змозі забезпечити досконалу підготовку до іспитів, тому доводиться витрачати кошти на заняття з репетиторами. То що ж є реальною проблемою: непосильні завдання на іспитах чи низька якість шкільної освіти?

ЗНО за кордоном: складніше чи простіше
Міністерство освіти і науки України реформувало систему освіти, спираючись на досвід розвинених країн світу.

Міністерка освіти Лілія Гриневич наголошує, що компетентнісний підхід , неможливо впровадити без змін підходів до оцінювання та вимірювання знань учнів.

«Ми маємо оцінювати дітей на основі компетентнісних завдань. Це стосується й ЗНО. Погодьтеся, що наша профільна школа зараз орієнтована саме на складання оцінювання. Без переорієнтації завдань від чинної моделі ми відійти не зможемо», – сказала міністр.

 Практично у кожній країні існує певний вид підсумкового іспиту після закінчення школи. Хоча є суттєва різниця як у змісті завдань, так і в проведенні тестування. Для прикладу, у Китаї дуже суворі умови написання державного іспиту. Його проводять в один день з усіх предметів. У приміщеннях знаходяться камери, детектори, пристрої для подавлення мобільних сигналів. Учні можуть мати з собою лише ручку, олівець, лінійку і циркуль. Не дозволяється навіть приносити питну воду в пляшках. У США ж навпаки: завдання для учнів 12 класів аналогічні з європейським іспитом для учнів 7-8 класів. Складання іспитів учні полегшують собі, приносячи різні гаджети, шпаргалки і препарати, що стимулюють активність мозку. В Ізраїлі абітурієнти взагалі повинні здавати психометричний тест.
   Незважаючи на різницю оцінювання у різних куточках світу, спільним залишається одне: школи ретельно готують дітей до вступу у ЗВО. Як приклад, у Німеччині випускники мають пройти 28 курсів і скласти чотири іспити. До них вони готуються впродовж останнього, тринадцятого року навчання.
В Україні ж завдання ЗНО формуються за програмою 12-ох класів навчання без урахування додаткових курсів. Чому ж тоді самі випускники стверджують, що не почуваються готовими до тестування, адже «у школі такого не проходили»?

Навіщо спрощувати? І так складуть

До МОН неодноразово надходили звернення від батьків та вчителів із проханнями спростити програму ЗНО. Натомість завдання щороку тільки ускладнюють.
Це змушує нервуватися випускників профільних шкіл, де на українську мову чи математику виділяється 5-6 годин на тиждень. Що тоді казати про загальноосвітні школи, де на основні предмети ЗНО виділяється по 2-3 години? Та і яким чином донести знання до кожного учня, коли у класах в середньому 30 осіб, а урок триває 45 хвилин? Зацікавлені вчителі вимушені скорочувати або «підсовувати» навчальні плани, аби звільнити час для підготовки до іспиту.

«МОЖЕ Ж ТАКИ ТЕ ЗНО БІЛЬШЕ ПОТРІБНЕ БУЛО Б ІНШІЙ СТОРОНІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ, ТІЛЬКИ ЇМ ЦЕ ТРЕБА ТРОХИ ПО ІНШОМУ ПОЯСНИТИ?

Може, система освіти просто не створила мотивацію для абітурієнтів? Ну, не розуміють дітки і батьки, навіщо воно йому раптом треба? От знають, що є така штука – ЗНО, а для чого - не дуже то і розуміють.

ТАК МОЖЕ ПРОСТО ЗМІНИТИ НЕПРАЦЮЮЧІ МЕТОДИ НА ЩОСЬ БІЛЬШ ДІЄВЕ, НА ТАКЕ, ЩО ДІЙСНО ПРАЦЮВАЛО Б, ГА? ТАК МОЖЕ, ПРОСТО ХАЙ ІДЕ ПРИРОДНІЙ ВІДБІР АБІТУРІЄНТІВ, ГА? СЕРЕД НИХ ЖЕ Є, ЯКІ СПРАВДІ ВМОТИВОВАНІ І ЛЕГКО СКЛАДУТЬ ТЕ КЛЯТЕ ЗНО», -  розповідає вчителька, громадська діячка Ольга Халепа.

Існує й інша проблема. Досить часто перешкодою для зацікавлених викладачів є незацікавлені учні, які вчити програму 7-9 класів починають лише на останньому році навчання, а потім звинувачують учителів, які «не викладалися на 100%». Батьки ж, тим часом, хапаються за голову. Щоб надолужити втрачені знання, учні займаються з репетиторами.

 Як показує статистика, 50% абітурієнтів користувалися послугами репетитора при підготовці до ЗНО і лише 24% не займалися з репетиторами узагалі.

 «Ми не хочемо, щоб через ваших дітей школа мала низький районний і обласний рейтинг. Знаємо, що для багатьох учнів того, що роблять наші вчителі, недостатньо. Тож шукайте репетиторів чи якісь інші варіанти» - розповідає батько одинацятикласника.

Одна година заняття коштує в середньому 80-120 гривень. За статистикою, 50% учнів відвідували 1-2 репетиторів і 25,5% учнів відвідували 3-4 репетиторів. Чи можна у такій ситуації покладатися на шкільну програму? Ми маємо оновлену систему оцінювання учнів, проте застарілу систему їх навчання.
Найгірше те, що у самому МОН заявили: «Школа не готує до ЗНО». І справді, навіщо тоді збільшувати кількість годин на вивчення предмету чи зменшувати чисельність класів, якщо можна створити кілька регіональних центрів підготовки до ЗНО, яку, зазвичай, проводять заклади вищої освіти? Виникає питання: для чого тоді взагалі ходити до школи?

Це питання набуло актуальності вже давно і потребує вирішення. Якщо не змінити способи викладання або не скорегувати програму тестування, шкільна освіта втратить свою цінність, зате побільшає комерційних організацій, що надають освітні послуги. Щоб прирівняти українську освіту до рівня найрозвинутіших держав світу, потрібно не тільки створити досконалий варіант іспиту, а й адаптувати до нього якість навчання у закладах середньої освіти. Потрібно пояснити учням і їхнім батькам і вчителям з самого початку, що вчитися треба не заради оцінок а за для успішного складання ЗНО.