Інтернет-залежність, проблема чи ні?

Головна ознака сучасного суспільства - стрімкий розвиток комп'ютерних інформаційних технологій і систем телекомунікацій. За останнє десятиріччя відбувся значний стрибок технологій. У результаті якого Інтернет перейшов межу системи зберігання, обробки та передачі різних об’ємів інформації. Він став частиною повсякденної реальності кожної людини. Ця річ стала необхідністю без якої, на думку людства, не обійтися. Через це, в людини виникає психологічна установка, віртуальні потреби, цілі, інтереси та бажання. Тема є надто актуальною, на сьогодні, тому що мільярди людей у світі проводять значний проміжок часу в соціальних мережах,  віртуальних і азартних іграх в чатах, електронній пошті або блукають в безкінечній кількості сайтів.

Проблема чи технології майбутнього, які полегшують життя?

Інтернет-залежність - це хвороба людства  XXI століття? Це є проблемою сучасного світу, однозначно, так як і  масштабна комп’ютеризація. Проте, мало хто серйозно про це замислюється. Чому? В інформаційному просторі дуже мало матеріалів стосовно цієї теми. Найчастіше ЗМІ висвітлюють протилежну цієї тими інформацію. Це різноманітні, інтернет розробки, комп’ютерні винаходи, роботи, які допомагають або ж навіть заміняють живу людину в житті. Рекламні акції нових можливостей смартфонів, розумні будинки, різна електронна техніка, яка все більше вміє та може. Здається, що поганого від того що світ розвивається, полегшується життя людини. Проте є друга сторона, на перший погляд позитивного та розвиненого майбутнього. Постійне опромінення людини від електроприборів, суцільна машинізація може призвести до того що людину яка проводить постійно час в гаджетах, замінить робот. Страшна ситуація, чи не так?

Життя в гаджетах

Сучасне покоління виросло на нових технологіях та в соціально іншому суспільстві. Зараз дитина навіть народжується завдяки ній, навчена куруванню цими новітніми технологіями. Інколи, ці технології виховують дітей, тому що батьки на роботі чи теж «зайняті» ними. Інтернет для дитини це не щось недосяжне, а вже давно, річ яка супроводжує її щодня.

«На сьогоднішній день величезна частина життя середньостатистичної людини проходить у Мережі. Там ми спілкуємося, читаємо новини, робимо покупки, розважаємося і так далі. Сьогодні, вже зовсім не соромно знайомитися в Інтернеті або створювати там бізнес. Однак усьому є своя межа. Так звана «життя в Інтернеті» – не реальна, більш того, вона повинна мати свої межі. Там можна знайомитися, однак не варто заводити стосунки або займатися кіберсексом. В Інтернеті можна вибирати одяг, проте краще поїхати в магазин і поміряти її перед покупкою. В Інтернеті можна домовлятися з друзями про зустріч, проте зустріч краще проводити в кафе або ресторані, а не в фейсбук-чаті, – зазначає соціальний психолог Катерина Мельникова.

Про залежність

Інтернет-залежність проявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого "реального" життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: «нав'язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи on-line». Часто використовується ще й таке: "Інтернет-залежність – це нав'язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами».

Інтернет став доволі привабливим і простим способом відходу від реальності, гарним засобом сховатися від різноманітних проблем для тих, хто страждає від негараздів у сім'ї, на роботі, схильний до депресій. Психіатри вважають, що це схоже на пристрасть до алкоголю або азартних ігор і призводить не лише до того, що людина відкладає прийняття важливих рішень, але також і до зміни її особистості. Особливості віртуальної реальності такі, що користувач, який опинився в ній, «змушений» актуалізувати втиснені в підсвідомість свої бажання.  Ефект посилюється ще й тим, що це здебільшого відповідає власним психологічним потребам користувача.

«Інтернет-залежність розглядається, як звичайна поведінкова залежність (тобто не хімічна), поряд з такими, як ігроманія, трудоголія або харчові залежності. Єдина специфіка полягає в тому, що все це пов’язано з комп’ютером, як Інтернет-залежність з Інтернетом. Це єдина відмінність від інших поведінкових залежностей. Сама по собі Інтернет-залежність може бути визначена як нав’язливе бажання увійти в Мережу і небажання виходити з неї. Тут я підкреслюю слово «нав’язливе». Нав’язливе прагнення блукати по Інтернету іноді абсолютно безцільно (нав’язлива навігація — так звана компульсивная діяльність). Цим і відрізняється звичайне користування комп’ютером або Інтернетом від залежного. Крім того, відбувається відхід від реальності»,- психолог, автор сайту «Психологія Інтернету» Олена Щепіліна.

Залежність серед молоді

Опитування серед молоді (15-25років) показало, що близько 50% молодих людей проводять 4-5 годин на день в інтернеті, 20% - меньше ніж 4 години і майже 30% перебувають постійно онлайн. Це можна назвати, як і залежністю, так і бажання бути завжди на зв’язку, адже в наш час в інтернет є необхідністю.

Більше 40% помічають, що провели в інтернеті більше часу ніж розраховували, інші 30% - спостерігають таке постійно, близько 20%- рідко помічають таке  і менше 10% - ніколи такого не спостерігають. Саме це показує, що інтернет затягує та важко контролювати проведений час онлайн.

Профілактика інтернет-залежності

Найперше, що потрібно,  це визнати проблему. Сидячи за комп’ютером чи телефоном багато годин на день, ми обмежуємо себе в інших речах. Наприклад, спілкування у чатах можна замінити надто кориснішим живим спілкування чи прогулянкою з друзями.

По-друге, контролювати час проведений онлайн та обмежити його до простої необхідності.

Звичайно, ніхто зараз не зможе повністю відмовитися від інтернету, впринципі цього й не потрібно робити, тому що це винахід людства який є надто корисний і важливий. Серед негативів є багато чого корисного, що дає інетернет. Всього повинно бути в міру. Тому, потрібно свідомо до всього відноситися і виховувати дітей у цій свідомості.