Я - мій тато

Сьогодні була важка ніч. Я часто просинався і здригався уві сні. Сьогодні контрольна з математики і я надто нервував. Вирішив не йти. Друзі будуть шоковані від моєї самостійності рішення( бо вирішив не говорити нічого батькам).

Встав як завжди, о 7:30, вимкнув будильник і знову заснув. Проснувся від крику мами, « Вставай, соня! Ти знову проспав! Коли це дитя навчиться вставати вчасно!»  Відкрив очі і згадав про своє «доросле»  рішення. Став збиратися як зазвичай. Ледве знайшовши обидва тапинці, пішов чистити зуби. Пішов одягнувся, і згадав про те що забув вмитися. Вмився. Загубив з просоння знову тапинок. Знайшов. Поснідав.

Тато тим часом сів в авто і поїхав на роботу. Мама, яка вже пів години робила макіяж вийшла з ванни і побачила, що тато поїхав а про неї забув. Нервово кричучи в телефон «Забув! Знову! Ох ці чоловіки! Скоро буду сива з вами». Перевела погляд на мене, але продовжувала фарбувати губи. Тато повернувся за хвилину. Поїхали.

Я полегшено зітхнув. «Тепер можна приділити час для себе»,- подумав я. подивився всі передачі які коли-небуть хотів, наївся шкідливої їжі в ліжку, і думав яке правильне рішення прийняв.

І тут мене ніби облили окропом. Дзвонить телефон, домашній. «Класний керівник». Я насупився наскільки міг і максимально грубим голосом « Доброго дня! Я вас слухаю», хоча мій лоб і лодоні вже спітніли.

- Доброго. Чому Андрія немає сьогодні в школі?

- Він хворий. Проте, завтра обов’язково буде.

- Добре. Я надіюсь нічого серйозного?

- Не хвилюйтесь.

- Добре. Нехай одужує допобачення.

Я вже мокрою рукою поклав телефон. Знову пишався собою.

І тут знову дзвінок. І знову вона.

-       -   Вибачте а з ким я розмовляла?

-        - З моїм татом.