Психологічна драма?
За визначенням самої
авторки - це психологічна драма , тобто під
зовнішнім "всегараздом" вирують несамовиті порухи душі. Занурюючись в
сторінки, плавно переходжу від співчуття героям, до копирсання у власному
мікрокосмосі.
"Люди - ви
вільні!" Вони повсякчас нам це кажуть, а ми вперто продовжуємо шукати собі
все нових і нових оков. Ось і Денис знайшов. Переповнений юнацькими мріями, він
шукав слави і визнання. А знайшов її трохи божевільну, загадкову, оманливу. Її
образ ніколи не міг зібрати докупи - в пам`яті виринав то чарівливий голос, то
благородні рухи, то стрункий аромат парфумів, або звабливий обрис обличчя
спалахував від вогника запальнички. Вона і стала хворобою на все його життя.
Нездорове кохання породило недугу, яка не вщухала, а лиш прогресувала протягом
двадцяти років.
Він би неодмінно
перетворився на закінченого маніяка-фетишиста, якби не... янголятко. Бо з ким
же, як не з янголом можна одружитися після першого ж дня знайомства? З Лікою
було легко й прозоро і щасливо... до того часу, як не з`являлась її мати - та
сама загадкова і оманлива, якою був одержимий з юності! Тендітна й свята
дівчина Ліка із зеленими очима все розуміла і залишила свого недолугого
чоловіка. Ні, вона не кинула його, не втекла до іншого - надто підступно і
надто по-людськи. Ліка з`явилася в його житті, щоб врятувати від одержимості,
вилікувати. Прийнявши на себе весь тягар Денисових думок, переживань, очистивши
його душу, розірвавши окови, ангел загинув. Ліка перетворилася на тварину, щоб
не мислити і не розмовляти. Із собачою покірністю ходила вона від оселі до
оселі, поневірялась, витримувала побиття, прокльони, жорстокість. Проте сама
цього не помічала, бо ангел знову відродився в ній. Ліка випромінювала добро і
благодать.
Ким
би вона не назвалась: Лікою, Анжелікою чи Енжі, де б не жила: в Україні, Чехії
або Америці, скрізь люди хочуть щастя. Всі всотують її божественне світло.
Про що ж ця книга?
напевне, про втрачені можливості. Але ми ставимо забагато питань, вимагаємо
відповідей, уваги до себе, любові... Загрібаємо обома руками -
"моє!..." Та, натомість, нічого не повертаємо, засліплені власною
величчю, оглушені потоком безглуздих слів, захлинаємось від жаги ще більшого.
Зрештою, ледь не вибухаємо і знов потребуємо, вимагаємо порятунку. А чи всі б
погодились на зцілення ціною життя янгола?
Тож, давайте будемо
обережними і уважнішими до відірваних ґудзиків а раптом - це послання з небес?
Коментарі
Дописати коментар