Вони знову зустрілися на тому ж місці що й зажди. За 3 роки воно стало вже
«їхнім». Вона ніжно поцілувала його у щоку і здається все як завжди. Але ні… З
сьогоднішнього дня вони рідко будуть ходити такими вже рідними вуличками, він
рідко буде тримати її за руку, і так мало буде спрямовувати на неї свій погляд.
Проте, вона мовчить, і все розуміє. Ні він нікуди далеко не відїздить. І не
розлучається з нею. Тут все просто. У нього зявилася ВОНА. Для нього нова і
така бажанна. Машина.
Вони зустрілися. Він привіткрив двері нової автівки і сказав:«Сідай». Він
не привітався і не обійняв. Але вона розуміє, як раніше тепер не буде. Вона з
такими сумними думками, мовчки сіла і опустила очі.
Вечірнє місто. Осінь. Всі ці ліхтарики впродовж дороги додають ще більшої
романтики цьому місту. Вони вже відпочили в улюбленій кавярні. Все було ніби
гаразд, майже як завжди. Проте він був незвично нервовим. Час від часу поглядав
у вікно, щоб бути впевненим що з НЕЮ нічого не сталося. Стало пізно. Вони вийшли і вирушили вже до болі
знайомим маршрутом до неї додому. Але мовчки, не за руки і набагато швидше.
Знайомий під’їзд. Приїхали. Вона відчиняє двері і вдаряє їх. Надто високий
бордюр. Вона в мить почервоніла. Вона була доволі тендітна і сили не вистачило
б на сильний удар проте звук був помітним.
«Я не хотіла….» - тремтячим голосом сказала вона.
«Що ти зробила! Ти ледь не розбила ЇЇ! ВОНА ж нова!» - теж тремтячим
голосом сказав він. Але то була зовсім інша інтонація.
«Невже вона дорожча мене?» - запитала дуже тихо вона. «Ні!»
Такі ситуації це не рідкість в
сучасному світі. Люди гоняться за новими гаджетами і новинкам. Весь час бажають
більшого. Ніхто не заперечує, що машина це добре, це навіть потреба зараз.
Проте,не варто зрівнювати вартість людини і будь-якої речі, скільки б вона не коштувала.
Цікаво якими критеріями можна оцінити вартість людини. Жорстоко вживати ці
слова разом.
Людина це найбільша цінність
цього світу. Зокрема вона його головна складова.
Будьте уважніші навколо себе і
цінуйте інших.
Коментарі
Дописати коментар